У Центральній Греції , а саме  в північно-західній частині Фессалії, височіють гігантські скелі що  створюють неповторне і незабутнє видовище.

Феномен гірських порід не  згадується ні у міфології ні грецькими чи іноземними істориками. Близько тисячі років історики та геологи досліджують походження цих каменів перевіряючи різні теорії та припущення.

Найбільш поширеною теорією є теорія геолога  Філіпсона. Відповідно до цієї теорії саме тут були затоки однієї  величезної  ріки і сама територія була частиною морської затоки.   Протягом третинного періоду тут була долина річки Пінеос.

Через безперервні ерозії та  під впливом вітру і дощу, а також інших геологічних змін, ці породи протягом мільйонів років прийняли їх поточну округлу форму.

У цих породах ( в міжгірськиих ущелинах) знайходили притулок пустельники і самітники, які шукали місця де б панував спокій, мир та безтурботність  щоб присвятити себе служінню Господу у безперервній молитві.

Коли саме були заселені скелі залишається невідомими. За словами дослідників перші відлюдники зявилися  в скелях наприкінці першого тисячоліття. Вважається , що першим відлюдником  тут був Варнава ( близько 950-970 н.е.), який заснував скит Святого Духа.

І  до сьогодні  Метеора є місцем, де продовжується безперервна традиція православ’я (вже більше 600 років). А саме монастирі : Великого Метеора (або Преображенський), монастир Варлаама, Монастир Святого Стефана, Святої Трійці, Монастир святого Миколая Анапавсаса і монастир Русану.